НАДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надруба́ти. Ольга вперше побачила на очах. механіка сльози. Вони збігали по щоках, як біжить сік з-під кори надрубаної берези (Шиян, Баланда, 1957, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 78.