НАДРЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надря́пати. Написав [Семіон Стоколоса] до неї перший лист, несмілий, надряпаний, очевидно, тремтячою рукою (Фр., II, 1950, 298); // надря́пано, безос. присудк. сл. Невправною малограмотною Ваньчиною ж рукою там [на паперовій кульці] було надряпано: "Рівно о дванадцятій" (Смолич, II, 1958, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 78.