НАДУШИ́ТИСЯ, душу́ся, ду́шишся, док. Обприскати, змочити, натерти себе духами або чим-небудь пахучим. Повернувся Горбенко наприкінці робочого дня, і хоч густо надушився міцним одеколоном, — дух коньячку однак давався взнаки (Грим., Подробиці.., 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 83.