НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до наелектризува́ти. Щоб наелектризувати тіло, необов’язково натирати його іншим тілом, можна, наприклад, доторкнутися до нього яким-небудь раніше наелектризованим предметом (Курс фізики, III, 1956, 5); Вкрай переповнені щастям, наелектризовані його хмільною окриляючою силою, розвідники знову сіли на коней (Гончар, III, 1959, 438); Віра була наелектризована присутністю Круглова, якого вона давно кохала (Руд., Вітер.., 1958, 221); * У порівн. І сам [Микола] весь тремтів, мов наелектризований, і серце мало не вискочить з грудей (Кучер, Трудна любов, 1960, 440); // у знач. прикм. Із зарядами електрики. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку (Фр., III, 1950, 256); Грім — то лише звук, що виникає від удару наелектризованих хмар (Юхвід, Оля, 1959, 60).
2. у знач. прикм., перен. Надзвичайно збуджений, зацікавлений чимось. Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Коцюб., І, 1955, 276); Меланія стала на порозі, вся наелектризована, і не зводила з нього очей (Вільде, Сестри.., 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 85.