НАЖАХА́ТИ, а́ю, а́єш, перех., розм. Док. до жаха́ти1. — А таки добре зробили [галицькі втікачі] — і угорських баронів нажахали, і галицьких бояр прикрутили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 131); — Молодця, Керзон, — сказав Павло, сміючись і ляскаючи собаку по шиї. — Хоч ім’я в тебе й не наше, але куркульню нажахав добре (Кир., Вибр., 1960, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 86.