НАЖДА́ЧНИЙ, а, о. Стос. до наждаку; зробл., виготовлений з наждаку або з домішками наждаку. Їй здалося, що свердло тупе. Вона стала гострити його на наждачному верстаті (Донч., VI, 1957, 162); Шліфування металу на грубозернистому наждачному полотні.
∆ Нажда́чний папі́р — папір, покритий порошком із наждаку. Перед опусканням у розчин солі цинкову фігурку треба почистити наждачним папером (Цікава хімія, 1954, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 86.