НАЗА́ВЖДИ, присл. На все життя; навіки, навічно. Треба попрощатися з Капрі, з морем і з скелями. Може, назавжди (Коцюб., III, 1956, 431); [Л і д а:] Прошу не згадувати минуле. Його нема… Я викреслила назавжди (Корн., І, 1955, 141); // розм. На всякий випадок; завжди. За те довге парубкування в його назавжди були готові всякі балачки (Вас., II, 1959, 47).
◊ Раз [і] наза́вжди див. раз.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 87.