НАЗА́Д, присл.
1. У напрямку, протилежному до напрямку попереднього руху кого-, чого-небудь; протилежне уперед. Вона була тиха, поважно проходжувалася то вперед, то назад, мов справді велика пані (Мирний, III, 1954, 277); Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди (Коцюб., І, 1955, 361); Хтось пробіг по сінцях, ляпаючи босими ногами, швидко вернувся назад, гримнув дверима (Тют., Вир, 1964, 19); — Правда, що ви могли б через океан — туди й назад — без заправки? (Гончар, Тронка, 1963, 73).
◊ Іти́ (ру́хатися, поступа́тися) наза́д — повертатися до старого, віджилого, попереднього становища. А коли боятися іти вперед, це значить іти назад (Ленін, 25, 1951, 323); Хто не йде вперед, той поступається назад! (Мирний, III, 1954, 259); Крок наза́д див. крок; Ні наза́д, ні впере́д — нікуди; немає виходу. — За ці коні можна попастися, мов жаба в тенет: ні назад, ні вперед (Стельмах, І, 1962, 497); Огляда́тися (оглянутися) назад — пригадувати те, що відійшло; відтворювати в пам’яті прожите, минуле. Сей день [роковини] завжди якось неприємний, бо мимоволі оглядаюсь назад (Л. Укр.,У, 1956, 397); Одсува́тися (одсу́нутися)наза́д — відходити в минуле, забуватися; ставати неістотним, другорядним. Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на душі: так здорово дихалось морозним повітрям, все погане, що було в житті, одсувалося назад, блідло (Коцюб., І, 1955, 377).
2. У напрямку до заднього, тилового боку кого-, чого-небудь. Вийшла [Катерина] з села — серце мліє; Назад подивилась. Покивала головою Та й заголосила (Шевч., І, 1951, 34);Тим часом вбігає схвильована Настуня, хустка вбилась назад, сама спотикається (Вас., III, 1960, 166); Проїхавши трохи, вони оглянулись назад (Довж., І, 1958, 226).
3. На те саме місце. — Я шпурнув зневажливо рукопись назад на стіл (Л. Укр., III, 1952, 691); Лейтенант хотів звестися на ноги й з протяжним стогоном упав назад на солому (Панч, В дорозі, 1959, 122); // Зворотно. Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю (Котл., І, 1952, 275); — Віднеси [гроші] назад! Чуєш? Зараз же! (Довж., І, 1958, 457).
4. після сл., що вказують на кількість часу, і сл. тому. До цього часу, у минулому; раніше. 9 літ тому назад, коли святкували 25-літній ювілей літературної праці Франка, список його творів займав цілу книжку на 127 сторінок (Коцюб., III, 1956, 35); Два тижні тому назад ми два рази були в театрі (Л. Укр., V, 1956, 134); Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного листа від свого сина (Тют., Вир, 1964, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 87.