НАЗБИРА́ТИСЯ, а́ється, док. Поступово зібратися, нагромадитися в якій-небудь кількості. Тих ляльок та цяцьок назбиралась ціла.. шафа (Н-Лев., IV, 1956, 228); Назбиралося в його шкільних грошей, що платили школярі з інших сіл за навчання в школі (Вас., І, 1959, 143); Був вихідний день, і кожен поспішав зробити багато справ, що назбиралися за тиждень (Кучер, Прощай.., 1957, 246); // Поступово зійтися, зосередитися в якому-небудь місці. Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір (Мирний, II, 1954, 299); Біля санвзводів уже назбиралося кілька десятків поранених: вони сиділи й лежали на самім дні яру (Гончар, III, 1959, 53); // З’явитися, виникнути (про важкі переживання, неприємні справи). За тих кілька днів назбиралося [у Славка] тої жури багато-багато (Март., Тв., 1954, 332); 3 яким завзяттям вона поринула в щоденні клопоти! А їх одразу назбиралося чимало (Юхвід, Оля, 1959, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 88.