НАЗО́ВНІ, присл.
1. На зовнішній бік, за межі чого-небудь; протилежне всередину. Соковита, рясна листва крізь гарячу від сонця сітку непокірно лізла назовні (Гончар, Таврія, 1952, 1С7); Приклепувати нові накладки треба так, щоб головки заклепок не виступали назовні і накладка щільно прилягала до поверхні колодки (Підручник шофера.., 1960, 277).
2. перен. На загальний огляд, не прикриваючись від усіх. В історії революцій спливають назовні десятиліттями і віками зріючі суперечності (Ленін, 9, 1970, 198); Надвечір полетів підшипник на третьому тракторі, вилізли назовні інші дефекти (Ю. Янов., II, 1954, 134).
3. Із зовнішнього боку; на зовнішній вигляд; зовнішньо. По залі ходили наглядачі, перевіряли: не лише як зодягнені учні, який назовні вигляд мають, але і те, в якому настрої учень зайшов до зали (Ле, Хмельницький, І, 1957, 117); Диригент старається бути якнайбільш ощадливим щодо величини чи обсягу жестів: чим менше виявляється назовні його майстерність, тим вона вища (Осн.. диригув., 1960, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.