НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ1, юється, недок. Пас. до назу́блювати.
НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ2, юється, недок., НАЗУБИТИ́СЯ, зу́биться; мн. назу́бляться: док., діал. Пароститися, проростати. Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.