НАЙГІ́РШИЙ, а, е. 1. Найвищ. ст. до пога́ний І — 6. Господар найгіршою пашею годував ослюка (Март., Тв., 1954, 183); — І нічого страшного..і — ще лагідніше казала вчителька, — душею він добрий, і в школі зовсім не найгірший… (Гончар, Бригантина, 1973, 100);[Єпископ:] Є таємниці й в інших вірах. [Семпроній:] Знаю, але, на жаль, про ваші таємниці найгірша слава йде (Л. Укр., II, 1951, 473).2. Те саме, що найбі́льший. Мій краю! за тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха (Крим., Вибр., 1965, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 696.