НАЙМИТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наймитува́ти. І враз на мить згадалися довгі роки наймитування в Мухамедова, довгі роки безпросвітної роботи (Донч., І, 1956, 123); Наймитування у глитаїв, повсякденна боротьба за шматок хліба виховали з неї людину, що вміла постояти за себе (Кир., Вибр., 1960, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.