НАЙПА́ЧЕ, присл., розм. Більш за все; найбільше, особливо. Найпаче пам’ятаю одну ніч. Через тиждень після того, як злягла я… (Мирний, І, 1954, 92); — Найпаче гнітить мене ця недуга. У рідному краю я її зборю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 696.