НАКА́ТНИЙ, а, е,
1. Покритий, устелений накатом (у 2, 3 знач.).
2. спец. Який служить, призначений для накатки (у 1 знач.). Накатна машина.
3. спец. Виготовлений способом накатки (у 1 знач.). Впровадження досвіду Мінського тракторного заводу по фрезеруванню шліців накатними головками дасть можливість річну програму з цієї операції виконати за три-чотири місяці (Роб. газ., 28.УІІІ 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 100.