НАКЛОПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док. Багато, довго поклопотатися. [Катря:] Ви все ж з тими книжками та школярами морочитесь, насердитесь, наклопочетесь раз у раз, отака голова завжди (Вас., III, 1960, 119); Ну, звичайно, жінка як жінка — наклопочеться по хазяйству, наслухається сусідів — хочеться поговорити (Еллан, II, 1958, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 106.