НАКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Побити кого-небудь. — Пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! — кілька разів думав Вовка (Коп., Дуже добре, 1937, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 108.