НАКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. нако́рмлять; док., перех., рідко. Нагодувати вдосталь, досхочу; задовольнити чию-небудь потребу в їжі. Лишу тії дитинята, ой, самих їх лишу, не накормлю, не огрію, ані поколишу (У. Кравч., Вибр., 1958, 124); — Баба-яга накормила їх, напоїла (Оп., Іду.., 1958, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 109.