НАКРАПА́ТИ, а́є ; рідше НАКРА́ПУВАТИ, ує, недок.
1. Падати рідкими краплями (про дощ). Почалася вже осінь, накрапали часом дощі (Гр., II, 1963, 270); Година була вітряна, накрапав дрібний дощ, небо заволокли густі хмари (Скл., Карпати, II, 1954, 385); Небо захмарилось, і почав накрапувати дощ (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 125).
2. рідко. Те саме, що ка́пати 1. Березовий сік, уже без ласкавого "тьоп-тьоп", накрапає в старенький, без вуха глечик (Стельмах, І, 1962, 467).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 110.