НАКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. Багато, досхочу покричати. Налаявшись, назмагавшись та накричавшись досхочу, вернулися [кріпаки] знову на роботу (Мирний, І, 1949, 298); За день так накрутиться [Надя], накричиться, нанервується, що на вечір, здається, уже й сили не лишилось (Ткач, Плем’я.., 1961, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 112.