НАКРОХМА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накрохма́лити. Спідничка вся наче з білих пелюсток, вони густо накрохмалені і трошки закручуються вгору (Ів., Таємниця, 1959, 35); // у знач. прикм. На його опуклому животі туго напнувся накрохмалений сліпучо-білий халат (Рибак, Час.., 1960, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 112.