НАКРЯ́КАТИ, накря́каю, накря́каєш і накря́чу, накря́чеш, док., перех., розм. Те саме, що нака́ркати. Батько, розсердившись за дощ, що вона [ворона] накрякала, попросив Тихона.. застрілити її (Довж., Зач. Десна, 1957, 495); — А ти не кряч зараз галкою! — сказав Гриб хмарно. — А то, чого доброго, й дійсно накрячеш біду (Козл., Мандрівники, 1946, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 113.