НАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Ставити латку на чому-небудь; латати щось. — О, вже й подався [Артем]. Хоч би ж був латку дав налатати (Головко, II, 1957, 209); * Образно. Міниться обличчя панотця, але він якось таки налатує його клаптями побожності (Стельмах, Хліб.., 1959, 509).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 116.