НАЛА́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас мин. ч. до нала́яти. Тепер він сидить смутний і винуватий, зігнувся, як налаяна сирітка… (Вас., Незібр. тв., 1941, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 116.