НАЛЕ́ЖУВАТИ1, ую, уєш, недок., розм. Довго, досхочу лежати; відпочивати, відлежуватися. Вона виспалась зарані, належувати — обридло, іти — нікуди (Мирний, III, 1954, 235).
НАЛЕ́ЖУВАТИ2, ую, уєш, недок., НАЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла. — Лягав би ти, Матвію, відпочивати. — Ніч довга, встигну боки належати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 117.