НАЛЬО́ТЧИК, а, ч., розм. Той, хто бере участь у нальотах з метою пограбування і т. ін.; грабіжник. Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком — королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів — поки що не годилося (Смолич, V, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 123.