НАМАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. намага́тися. Спробував був зазирнути туди [у стодолу], але невдале намагання: двері були міцно зачинені на замок (Донч., І, 1956, 57); її дратує ота його впевненість у власній безгрішності, намагання всіх на свій лад перевиховувати (Гончар, Тронка, 1963, 147); В такій невикінченій формі.. віддаю я його ["Атта Троль"] тепер публіці, покоряючись намаганням, що справді не від мене походять (Л. Укр., IV, 1954, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 123.