НАМАЗЮ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до намазю́кати; // намазю́кано, безос. присудк. сл. Найбільше винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат. Це ж курям на сміх — те, що тут намазюкано! (Шовк., Інженери, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 124.