НАМЕРКА́ТИ, а́є, недок., НАМЕ́РКНУТИ, не, док., безос., розм., рідко. Те саме, що смерка́ти. Тілько стало намеркати (Сл. Гр.); Дід і навсправжки став Горпи-ниної хати не минати: як намеркне — так він і шкандиба (Л. Янов., І, 1959, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 126.