НАМЕ́ТАНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти1. Як ваблять зір — вечірня даль. Стоги наметані, високі! (Шер., Дорога.., 1957, 96).
2. у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). Наметаним оком Теодосій швидко оглядає табір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 565).
НАМЕ́ТАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 126.