НАМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Муруючи, зробити багато. Намурував я в Києві після війни, ніде правди діти, чимало (Кучер, Дорога.., 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 133.