НАМІЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАМІ́ТИТИСЯ, і́титься, док.
1. Ставати видимим, помітним. На них [гілочках] іще тільки намічалось крихітне сім’я веснянок, які потім аж накипають на кожному молоденькому паростку (Стельмах, Хліб.., 1959, 225); Ледь-ледь намітився ранок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 300); Хоч його [міста] ще й не було, але воно вже намітилось, його контури були нанесені пунктирами неповоротких кранів, цих символів будівництва (Збан., Курил. о-ви, 1963, 194); // З’являтися в перспективі. Другий етап — будівничий — тільки намітився (Еллан, II, 1958, 106); Викликали [однокашники] свого отамана, бо десь намітилось пильне діло (Тют., Вир, 1964, 26); // Визначатися в загальних рисах. — Вже намітився глибокий конфлікт між нею і всім класом (Донч., V, 1957, 480); 9 4.354
На початку 60-х років уже явно намітився перехід [Л. М.] Толстого на позиції патріархального селянства (Рад. літ-во, 2, 1957, 120).
2. тільки недок. Передбачатися, плануватися. На Дніпрі.. намічається збудувати 14 гідроелектростанцій (Наука.., 12, 1957, 4).’
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 129.