НАНОСНИ́Й, а́, е́.
1. Нанесений водою, вітром і т. ін. Під пластами наносного піску тут родюча земля похована (Гончар, Таврія.., 1957, 78); Наносні землі обробляють, як і інші мінеральні грунти (Картопля, 1957, 101).
2. перен. Не властивий кому-, чому-небудь, запозичений у когось, внесений звідкись. Буржуазно-націоналістичні письменники намагались зобразити процес розвитку капіталізму на Україні як явище наносне, в якому нібито брали участь тільки капіталісти інших національностей (Укр. літ., 9, 1957, 85); В ній [збірці поезій "Мости"] проявились кращі якості обдарування поета, звільнені від наносних тенденцій (Криж., М. Рильський, 1960, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.