НАОБІЙМА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., розм. Багато, досхочу пообійматися. Поки там жінку знайшов [заєць], поки всю свою сім’ю скликав, поки попрощалися, та наплакалися, та пообіймалися, то вже сонце геть з полудня звернуло (Фр., IV, 1950, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.