НАО́ЧНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до нао́чний 1. Наводив [Давид] цифри, щоб порівняти з довоєнним рівнем та з двадцять першим роком. Дуже великі числа, як мільйони, задля наочності перетворював на живі образи (Головко, II, 1957, 130); В інтимній ліриці з особливою наочністю виявився вплив шотландського фольклору на поезію Роберта Бернса (Рад. літ-во, 5, 1958, 72).
2. Предмети, які використовують для показу під час навчання, а також метод навчання, що грунтується на використанні таких предметів. При проведенні уроків з фрезерної справи важливого значення набуває наочність (Метод, викл. фрез. справи, 1958, 8); Використання наочності в процесі навчання Я. А. Коменський називав золотим правилом для вчителя (Наука.., 4, 1957, 28); В результаті досліджень, в яких брали участь і учителі шкіл, виявлено різні психологічні форми поєднання наочності і слова (Рад. психол. наука.., 1958, 152); // Забезпечення наочними приладами. Для наочності уроків тов. Дубовик використовує різні фізичні прилади, креслення, малюнки (Наука.., 12, 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 136.