НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати. — Що за нелюд сміє Напастувати жінку беззахисну..? (Фр., X, 1954, 406); — А люди так мене вже напастують, що вчора ледве мене не побили (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 139.