НАПЕ́РЕДІ, присл. На передньому плані, у передній частині чого-небудь; спереду. Світлиця Сави, гарно убрана килимами. На стінах зброя. Під стінами турецькі канапи; напереді стіл, В глибині колиска (К.-Карий, II, 1960, 290); Адась сидів напереді і сам поганяв кіньми (Фр., VII, 1951, 77); // Попереду інших. Хто напереді ставник несе, як ідуть весною святити парубоцьку криницю? Максим несе (Мирний, І, 1949, 213); // На деякій відстані перед ким-, чим-небудь. Ішло три чоловіки з того села шляхом, аж зирк — напереді знялась курява (Україна.., І, 1960, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 140.