НАПИНА́ЛО, а, с.
1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від чого-небудь; навіс. Гембля свого під напиналом в саду знайшовши, він ясенові дошки струже (Тич., II, 1947, 75).
2. Жіночий одяг, яким покривають голову й плечі. Але Назіра-хон не зрушила з останньої лави. Тільки щільніше загорнулася в своє шовкове напинало (Ле, Міжгір’я, 1953, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 142.