НАПЛАВНИ́Й, а, е. Який тримається на плавучих опорах (понтонах, човнах, плотах і т. ін.). Берег запруджений людьми, худобою, возами. Вузька смужка наплавного мосту не встигає пропускати всіх, що підходять сюди (Гончар, II, 1959, 284); У Києві і Черкасах були наведені наплавні військові мости через Дніпро (Іст. УРСР, І, 1963, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 151.