НАПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прийняти велику кількість чого-небудь. Як гукнула сестра убогая — Обізвалась доля недобрая: — Чи ти всі мички вже попряла, Бо я тобі других наприймала! (Укр.. думи.., 1955, 281); [X ома:] Ще тілько від оцих двох запишете гроші, зготуєте їм квитки — й край, більш грошей приймать не буду. [Н а с т я: ] Наприймав і так багато, мабуть, і не злічиш сам (К.-Карий, II, 1960, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 160.