НАПСУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док.
1. перех. Зіпсувати яку-небудь кількість чогось. Я напсував багато паперу, пишучи драми, поезії, перекладаючи всяку всячину (Фр., І, 1955, 23).
2. неперех., розм. Заподіяти неприємність, нашкодити кому-небудь. Зрозумів [батько], що він може напсувати Данилові своєю лячною метушнею (Ле, Ю. Кудря, 1956, 167); Він нічого не говорить про свою розмову з прокурором, але видно було, що його мучить совість. Невже він чимсь напсував Іванові? (Кол., Терен.., 1959, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 164.