НАПУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Втішатися чим-небудь, зазнавати насолоди, втіхи від чогось. Довго він стояв над нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Мирний, III, 1954, 80); Хвилю стояли наші пішоходи, напуваючись тою безсмертною і живущою красою природи (Фр., VI, 1951, ЗО).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 165.