НАПУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., діал. Налякатися. Андрій поглянув на нього і напудився того неситого виразу лиця (Фр., І, 1955, 301); Гей, газди, — як я напудився! Не годен я з такою силою змагати. Сиджу, не озиваюся, браму не одмикаю (Ю. Янов., І, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 165.