НАПУТІ́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. напути́ти. Вона давно звикла слухати.. напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев., V, 1966, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 166.