НАПІВДРІМО́ТА, и, ж. Стан, близький до дрімоти. Він увесь дрижить, голова палає від жару. Якась напівдрімота охоплює його (Коз., Гарячі руки, 1960, 167); Бондар лежав у напівдрімоті (Хор., Незакінч. політ, 1960, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 146.