НАПІВПІДВА́ЛЬНИЙ, а, е. У якому лише частина розміщена нижче рівня землі; наполовину підвальний. Раніше Грінчак жив на Ровені у напівпідвальній кімнаті, що в ній ніколи не висихали стіни (Чорн., Визвол. земля, 1959, 156); У напівпідвальне приміщення вповзли сутінки, поступово переходячи в морок (Дмит., Розлука, 1957, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 148.