НАПІВРОЗКРИ́ТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім, наполовину розкритий. Нас повели полем до довгої, напіврозкритої будови — корівника чи свинарника (Збан., Єдина, 1959, 345); Люба сиділа, бліда, напіврозкриті уста жалісно кривились (Кочура, Зол. грамота, 1960, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 149.