НАПІВТРУ́П, а, ч. Слаба, виснажена, знесилена хворобами людина, схожа на труп. — Але нащо в такому разі вам сотня напівтрупів? — Е, ні. Напівтрупів я не беру! У мене правило: або цілковиті трупи, або зовсім здорові індивідууми! (Ю. Янов., І, 1954, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 150.