НАПІ́Р, по́ру, ч. Дія за знач. напира́ти21, 2. Під напором підземних нафтових джерел ями часто валилися, засипаючи робітників (Фр., VIII, 1952, 393); Гниле дерево не тримало цвяхів, і мої латки одлітали під напором води (Ю. Янов., II, 1958, 69); Тягне [молодиця] воду з колодязя… Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню під напором дебелої руки (Мирний, III, 1954, 402); Ворог, я впевнений, доти не знав ще за люті бої такого напору піхоти і гніву такого її (Уп., Вірші.., 1957, 49); За столом жюрі в складі 3 — 4 професорів. Біля дверей швейцар ледве стримує напір кандидатів, що бажають виступить перед жюрі (Коч., II, 1956, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 151.