НАРИСО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до на́рисо́вий. В наступних оповіданнях "Цілюща вода" та "Черешні цвітуть" О. Гончар прагне позбутись нарисовості і створити художні образи через побудову сюжету за принципом "новела в новелі" (Рад. літ-во, 3, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 171.